Обгрунтовано статус соціальних трансгресій як нової форми перехідного процесу, що пов'язана з "непозитивним твердженням", тобто акцентуванням становлення, заперечення, постійної мінливості, виходу за межі. Показано, що трансгресія відрізняється від розвитку як "зняття" (тобто прогресу більш довершених форм) утвердженням соціальної диверсифікації, спонтанних порядків. Розкрито можливості динамічного аналізу соціуму як єдності відносної упорядкованості, технологічного представлення процесів та часткової невпорядкованості, вітальної стихійності зі збереженням умов домінування у відповідну епоху технології чи вітальності. Доведено, що мінливість указаної подвійної людської діяльності не відміняє фундаментальності принципу раціональності. Виявлено, що трансгресії раціональності духовною чутливістю дають змогу компенсувати зростаючу технологізацію буття не тільки у формах духовності, а й тілесності. Відзначено, що в поліцивілізаційному і, разом з тим, глобальному світі зростає значення неофіційних, спонтанних зв'язків, основою яких є сітьові структури та взаємопроникнення соціальних систем функціонально-диференційованого суспільства за умов плюралізму цивілізацій та багатополюсності світового порядку.

  Скачати повний текст